Історія про двох друзів, які подорожували по пустелі. В один момент вони посперечалися і один з них, дав ляпас іншому. Останній, почуваючи біль, але нічого не говорячи, написав на піску: сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпас. Вони продовжували йти, і знайшли оазис, у якому вони вирішили викупатися. Але той, котрий одержав ляпас, ледь не потонув і його друг врятував його. Коли він отямився, він написав на камені: сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя. Той, хто дав ляпас і який врятував життя своєму другу запитав його:

- Коли я тебе скривдив, ти написав на піску, а тепер ти пишеш на камені. Чому? Друг відповів:

- Коли хто-небудь нас кривдить, ми повинні написати це на піску, щоб вітри ВИБАЧЕНЬ могли стерти це. Але коли хто-небудь робить що-небудь гарне, ми повинні вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг би стерти це.

Навчися писати свої образи на піску і вигравіювати твої радості на камені.