На березі моря відпочивала сім'я, діти бавилися, будуючи замки на піску, чоловік щось цікаве розказував своїй дружині, всі раділи вихідному дню. Здавалося, ніхто і ніщо не могло порушити цю сімейну ідилію. Раптом, чиясь згорблена фігура показалася на горизонті. Берегом йшла стара жінка, вбрана в лахміття, її сиве нечесане волосся на всі сторони розвівав морський вітер.

   Мати голосно покликала дітей до себе, пригорнула їх і сказала: «Бачите цю стару бабу-ягу, як будете нечемні, вона забере вас із собою!». Коли жінка порівнялася з родиною , приязно, наскільки могла, посміхнулася своїм беззубим ротом. У відповідь повна тиша і лише перелякані очі дітей та зневажливі окрики їх батьків: «Ану йди далі, чого стала!». Коли вони розказали про цю пригоду своїм знайомим, у яких ця родина відпочивала, вони їм розказали, що ця стара жінка присвятила все своє життя збиранню уламків скла на навколишніх пляжах, щоб часом хто з дітей не поранив ногу.

   Як часто і ми у своєму житті сприймаємо когось за свого ворога, не довіряємо тій людині. А насправді, ця людина може зробити стільки добра, про яки ми і не здогадуємося.

   Не робімо поспішних висновків про людей у житті!

   Матеріал взято з сайту Дивен Світ