Чи багато треба, щоб стати святим? Звичайно, при постановці такого питання, як мінімум, мимохіть, виринає посмішка на обличчі і перші думки огортає відповідь: "Ні... – це складно. Купа всього зробити, дотриматись всіх правил і т.д …."

    Посилаючись на слова справжнього Авторитета, Ім’я Якого ми всі знаємо, і перефразовуючи їх на свій лад, не змінюючи звичайно змісту, – потрібно любити…         Так, виглядає банально, але зловіть суть. Чи зробите ви щось зле людині, яку любите??? Я допускаю, що хтось скаже так.))) Але в мене в відповідь удар №2….: Чи справді ви її любите??? 

   Так, звичайно, можна сказати, що всі ми всього лиш люди і можемо помилятись, буцім така вже наша природа, і починаємо ставитись до цього, як до чогось майже обов’язкового. Та не про це зараз йдеться…. Адже, на крайність, ще є перепрошення… (у всіх значеннях). Говориться про те, що не так вже й багато потрібно для святості… Важко??? Так, згоден. Але це не є чимось неможливим!!!! А ви мені – «а ми і не казали, що це неможливо!!!! Глянь, скільки святих маємо». Згоден. А давайте не дивитись в минуле і поглянемо на сьогоднішній світ. О-о-о-о-о-о, так. На ваших обличчях розпач… не так вже й ….

   Ми, як мінімум, забагато себе оправдовуємо… Зі словами «та нічо», «не страшно», – далеко не заїдемо. …. Замало любимо… Бога, сім’ю, родичів, друзів, близьких, просто ближніх… З думкою «і так вже нічо не вийде», «шо там той один раз» не зможемо осягнути те, для чого живемо…

   Чи багато треба, щоб стати святим? Це залежить від кожного з нас… Саме від усвідомлення вище сказаного… Якщо я люблю, то не вчиню чогось злого.. Якщо так вийшло, – перепрошу.. Якщо так постійно, не треба думати «і так вже в болоті, шо там  ще одна ложка»… Хай трохи, нехай коротко, але буду з любов’ю, а там і легше не за горами, бо ж не власними лише силами живемо !!))) і так помаленько зміняться думки, погляди на ті чи інші речі, і прийде радість й реальне задоволення від того, що є посмішка на обличчі …. любов в серці… і комусь добре коло нас… і скажіть, що це не рай на землі, га??? Усвідомлювати, що ти приносиш своєю чистою посмішкою ще комусь те саме позитивне… усвідомлювати, чи, краще, жити з думкою, що жити можна і без гріха… і усвідомлювати, що так краще!!!!!!

   От скажіть, що ліпше – м’ясо з овочами у власному  соусі, приправлене східними травами і спеціями, запечене на розпечених вугликах з вишні, чи засушена і пригоріла яєчня без солі, яка закінчилась, з черствим хлібом??? Так, складне питання!)))) А захочемо ми їсти цю другу страву, коли наїмося першої? Не думаю… От так і в нашому випадку… Тільки «скуштувавши» життя без гріха, без духовної пустки і суму, не захочемо, щоб наше буття покидала посмішка, сміх, радість від добрих вчинків. Принаймні будемо мати порівняння і те краще, до чого стриміти. Коли наповнимо  наше життя Богом, проймемо наше єство Його присутністю, не залишиться місця на щось зле й недобре. Ось вам і рецепт святості!))

   …… – це реально, та лише для того, хто її прагне…

   За матеріалами: www.rozpovidi.org.ua