Він - високий, плечистий, сильний. Голос у нього гучний, поводиться впевнено. Вона - жінка ніжна, тендітна. Побралися.

   Він постачав їй усе, вона дбала про дім, виховувала дітей. Діти виросли, одружилися і пішли від них. Так буває завжди.

   Але діти вже не потребували їхньої допомоги, жінка перестала усміхатися, почала худнути, зблідла... Вона не могла їсти, не могла ходити. Чоловік сильно занепокоївся і завіз її до лікарні.

   Її оглядало багато лікарів, але ніхто не знаходив жодної хвороби.

   Останній спеціаліст відвів чоловіка убік й обережно сказав:

   – Я думаю, що ваша дружина не хоче більше жити. Чоловік не сказав ані слова. Пішов, сів біля ліжка дружини, взяв її знекровлену руку і впевненим голосом сказав:

   – Ти не помреш!

   – Чому? - тихо спитала вона.

   – Тому що я потребую тебе! - відповів чоловік.

   – А чому ти не сказав мені цього раніше? - запитала жінка, і її очі заблистіли.

   Від тієї хвилі хвора почала видужувати. Вона знову стала жвавою і веселою. А лікарі і далі визначають її хворобу і питають, які ліки принесли таке швидке виздоровлення.

   Не чекай до завтра, щоб сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз. Не думай: "Моя мама, мій син, моя дружина вже знають про це". Чи тобі би надокучило чути такі слова: "Я тебе люблю"?

   Стисни руку тієї особи, яку любиш, і скажи, хоч очима: "Ти мені потрібний! Люблю тебе!"

   Любов - це життя. Є земля живих і земля мертвих. Їх відрізняє любов.