Розповідають, що в давні часи жила одна дивна родина. Вона складалася зі ста чоловік і займала ціле село. Слава про це сімейство дійшла до царя, і він вирішив сам подивитися цю родину. Коли цар переконався, що поголоска про миролюбство цієї родини не перебільшена, тоді він запитав у її глави, як їм вдається жити разом, ніколи не сварячись і не кривдячи один одного. Старець узяв листок і щось довго писав, Списавши його, старець подав його царю. Той швидко пробіг лист очима і з подивом знайшов, що на листі було написано багато разів: “Любов, прощення, терпіння”, а наприкінці ще раз стояло: “100 разів любов, 100 разів прощення, 100 разів терпіння”.

   Царство Боже без Бога ми не можемо створити, але щось добре ми можемо принести людям, якщо будемо їх любити, прощати і терпляче відноситися до них. До цього ми і покликані.