Бог, наближаючись до людини, ослаблює її. Він діє всупереч нашому очікуванню. Тобі здається, що ти йдеш до Нього і у цій ситуації повинен ставати усе сильнішим, краще давати собі раду. Тим часом це Він наближає тебе до Себе, а наближаючи – робить слабшим фізично, психічно або духовно. Він чинить так, аби оселитися у тобі усією своєю силою, оскільки це твоя слабкість робить місце для Його сили. Тоді, коли ти слабкий, не віритимеш собі, і з’являється шанс, що ти звернешся до Нього і на Нього захочеш опертися. Так часто ти боронишся перед цією найвищою благодаттю, благодаттю слабкості, а писав же св.Павло; “… бо моя сила виявляється в безсиллі. Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала… бо коли я немічний, тоді я міцний” (2 Кор 12:9-10). Твої міць і сила рано чи пізно зникнуть. Бо насправді немає твоєї сили, вона ж бо є даром – даром, який ти собі привласнив, тому він мусть бути забраний.

   Св.Максиміліан Кольбе під час своїх особливих апостольських подорожей почувався зовсім безпорадним. Часто клімат був невідповідним для його хворих легень, він важко переносив морські мандри і вологість, яка перешкоджала йому дихати. Але ніщо не вгамувало йому бажання проголошувати царство Пречистої в усьому світі, хоча іноді видавалося, що він й години не проживе на кораблі. Можливо, він тоді говорив Пречистій: “Мабуть, я не витримаю цього випробування, як же поширюватиму Твоє Царство?”. А ця ж неміч була його силою.

Якщо Бог захоче тобою послужитися, то лише на засадах твоєї слабкості. Коли намагаєшся утверджуватися у почутті сили і могутності, заперечуєш себе. Люди не хочуть твоєї могутності, твоєї особистої могутності, бо вона принижує їх. Господь же, щоб зробити тебе визначним і послугуватися тобою, не потребує твоєї сили, швидше навпаки, потребує твоєї немочі. Ця думка чітко висловлена уже в Старому Завті на прикладі Гедеона (Суд 7:1-8,10). Супротивник Гедеона мав 135 тис. війська, а Гедеон 32 тис. – у чотири рази менше. Але в історії траплялися перемоги за таких співвідношень. Для Господа це надто мала диспропорція. Він зменшує число вояків Гедеона. Перше випробування – зменшення 32 тис. війська до десяти тисяч. Теер військо Гедеона у 13 разів менше. В історії за такого співвідношення перемог не бувало, але людина могла б ще правласнити собі перемогу, приписавши її власній геніальності. Гедеон все ж таки досить сильний і може розраховувати на власні можливості.

   Бог піддає його ще одному випробуванню: зменшує ці 10 тис. війська до 300 осіб. Становище стає, якщо не драматичним, то комічним. Просто смішно виходити з такою жменькою вояків проти ворога, який сильніший у 450 разів. Тут вже може перемогти тільки Бог, а не Гедеон. І Гедеон піде з цією жменькою і переможе. Ця гнітюча диспропорція призведе до того, що він навіть не пробуватиме приписати собі перемогу. Уся ситуація настільки недоречна, ніби Бог, усміхаючись, говорить: “Бачиш, Гедеоне, ти хотів перемогти завдяки своєму таланту і силі війська. Але у тебе залишилось 300 вояків проти 135-тисячного війська. Що скажеш?”. Гедеон повірив Богові і здобув перемогу, якої ще не знала історія.

   Господь складає свій скарб у крихкий, глиняний посуд, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас (2 Кор 4:7). Бог позбавив Гедеона його людської сили, зробив його малим і немічним, зробив щось, що по-людському видається абсурдом. Таке може статися й у твоєму житті. Якщо є тобі 32% людської сили, то Господь спочатку зменшить до 10%, а потім до 3%. Ти будиш тоді справді немічним, майже полеглим, а саме такий ти перемагатимеш. Це буде звитяга не твоя, а Божа.