Нещодавно у мене був цікавий день. Почалося з ранішнього підйому. Я почувала себе ненайкраще. Проте швидко встала, поснідала і помітила, що ще встигаю на автобус. У вухах звучало Слово Життя: “Господи, хай буде Твоя воля”. Я присвятила цей день Ісусові і просила Його допомогти мені любити і свідчити про Нього. Саме під час цього короткого діалогу з Христом я почула з кухні голос діда: “Поспішай, бо спізнишся на автобус!” Виявилось, що мій годинник запізнюється, і я мусіла зупиняти автобус, що саме від’їздив. В автобусі коївся страшений розгардіяш, бо на зупинці увійшли контролери, а більшість пасажирів ніяк не могли одержати від водія квитки. Серед цього безладдя мене окликнула бабуся моєї подруги і дуже просила принести їй свяченої води, бо її чоловік серйозно хворий.

   Я прийшла до лікаря. Коли стояла у черзі, повз мене проходили багато людей, які іноді про щось запитували, потребували якоїсь інформації або просто починали розмову. Потім мені закортіло купити булочку. За прилавком стояла не молода жінка, як мені здалося, зі своїм онуком, який дуже радів, коли міг подати комусь щось із товару. Раптом продавщиця майже зовсім без причини почала сварити хлопчика за те, що він нібито погано подав мені булочку. Я усміхнулась до нього, а він якусь мить уважно дивився на мене, після чого теж усміхнувся з вдячністю у своїх темних маленьких оченятах.

   Я не спроста описала всі ці моменти. Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, я усвідомлювала, що кожна мить вимагає виконання Божої волі. Я відчувала, що Ісус є в моїм серці і я повинна подарувати Його іншим. Я ще раз спробувала продумати ті хвилини: спочатку спізнення на автобус – момент, коли треба було віддати цю ситуацію Ісусові, а не нервувати, потім бабця подруги, черга до лікаря і той усміхнений, хлопчик. І тоді я збагнула, що у тих хвилинах та людях був присутній Христос, який вимагав від мене терпеливости, відповідей на поставлені запитання, розмов з людьми, лагідної усмішки. Він просив небагато…

   Я добре зрозуміла одне: для Ісуса усмішка чи будь-який прояв сердечності – це бальзам на Його рани, що завдають Йому стільки страждань…