Депресія – це стан скорботи, що триває довгий час, яка посилена відчуттям безнадії й нездатності ясно мислити. Людині, котру вразила депресія, починає здаватися, що вона нікому не потрібна, що вона невдаха, що вона не в змозі впоратися з життєвими турботами. У неї зникає надія на можливість будь-яких змін на краще.

   Чимало віруючих людей також опинялися в подібному настрої. Пригадайте, приміром, історію пророка Іллі. Вслід за незвичайним духовним піднесенням і перемогою над пророками Ваалу, він дізнався, що Єзавель замислює убити його, він був змушений тікати і поринув у безодню відчаю. Він, почувався душевно й фізично виснаженим, непотрібним, полишеним. Господь не покинув його. Він послав Іллі їжу й відпочинок, знову зміцнив його пригаслі було сили з тим, щоб Ілля міг продовжувати свою службу. Та відчуття гіркоти не залишало Іллю. Тоді Бог дав йому побачити Свою присутність і послав йому товариша Єлисея, а потім дав їм і нове завдання. Бог знає про депресію все. Історія Іллі показує, що почуття самотності не означає, що Бог насправді залишив вас. Воно лише заважає відчувати Його присутність. Якщо вам здається, що ви дарма чекаєте Його підтримки й полишені Ним, то будьте певні – вам це лише здається. 

   Книга Царів 19:1-18: Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків. Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати; «Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них.» Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя. Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу; сам же пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків.». Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!». Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З'їв він, напився та й ліг знов спати. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога.». Встав він, з'їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори. Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Ілле?». Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу.» Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом.» І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі - вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню- тихесенький, лагідний вітрець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Ілле?». Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом. Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажещ пророком замість себе. Хто втече від меча Хазаела, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей. Я зоставлю собі в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулись перед Ваалом і уста яких його не цілували.»   

   За матеріалами: www.rozpovidi.org.ua