Це бо любов Бога: берегти Його Заповіді.

А Заповіді Його не важкі (І Ів 5,3)

Один священик у Відні зустрів на вулиці жебрачку, яка, розмовляючи французькою мовою, просила у нього милостині. Він почав з нею розмову. Вона розповіла йому довгу й сумну історію свого життя. Виросла в багатій родині, вивчила кілька чужих мов; жила, як бажала. І свою розмову закінчила словами: «Так, отче, я була молода, гарна, багата, і все це довело мене до такого жалюгідного стану».

Історія тієї нещасної жебрачки - це символ сьогоднішнього людства, що хоча живе у достатку, але стоїть над пропастю. Маємо інтернет, телебачення, автомобілі, літаки, телефони, атомну енергію, модерні помешкання; ми опанували землю, море й повітря; говоримо різними мовами, але при тому усьому ми моральні жебраки, бо все те нас не вдовольняє, не робить щасливими, а радше віддаляє, аніж наближає до щастя.

Сьогоднішній світ, наче та жебрачка, запропастив, змарнував Божі дари, покинув Господа і Його заповіді; шукаючи щастя поза Богом, став моральним жебраком, блудним сином. Єдиний рятунок для світу - повернення до Бога і Його законів. «Коли хочеш увійти в життя, - каже Христос до кожного з нас, - зберігай Заповіді». Без них нема щастя для людини, родини, суспільності, народу, нема доступу до неба.

Чому Божі заповіді були, є і будуть завжди актуальними?

Один правник просив у свого приятеля якусь книжку до читання. Цей дав йому Біблію. Правник з великим зацікавленням читав її кожного дня. За якийсь час відвідує його приятель, що позичив йому Біблію. Він знаходить правника задуманим над книгою. Питає про причину його задуманості. А цей відповідає: «Знаєш, дочитав я до того місця, де Господь Бог дав десять Заповідей, і вже довго думаю над тим, чи не можна б до них щось додати або відняти. І переконався, що до них не можна нічого ані додати, ані відняти, бо вони досконалі».

Заувага правника дуже слушна. Божі заповіді досконалі, бо вони дані непомильним Господом, який усе передбачив. Божі заповіді для усіх людей всіх часів і віків. Тому Ісус Христос промовляє: «Істинно-бо кажу вам: «Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться» (Мт. 5, 18).

Божі заповіді актуальні, бо вони — основа людського добробуту та щастя

Господь Бог створив людину і призначив для неї найповнішу і найкращу дорогу до вічного щастя. Ця дорога — Божі заповіді. Вони дані для нашого дочасного й вічного життя. Вони — непорушний фундамент щастя й ладу. Вони є для людства тим, чим фундамент для дому, мотор для машини, повітря для легенів, крила для птиці. Що б сказали ми про людину, яка руйнувала б фундамент свого дому або нищила мотор у машині чи не давала повітря своїм легеням? Це був би великий нерозум. А так, на жаль, поводиться сьогоднішній світ. Він хоче жити й бути щасливим без Бога і Його заповідей. Тому бачимо мільйони нещасливих, розчарованих, безнадійних і знеохочених до життя людей. Вони покинули Бога, а Бог опустив їх. Добре каже прислів’я: «Без Бога — ні до порога». Св. Августин, що у молодості хотів жити своїм богом, врешті мусів закликати: «Неспокійне наше серце, Боже, поки не спочине в Тобі!»

Вкінці ще прислухаємося до думки деяких славних мужів наших часів про Бога і Його закони! Американський генерал Мек-Артур при капітуляції Японії наприкінці Другої світової війни виголосив такі знаменні слова: «Тільки поворот до християнських засад може врятувати людство від страшної загибелі. Коли не буде війни з Богом, тоді не буде війни між народами».

Німецький учений, винахідник ракет Вернер фон Бравн казав: «Безкрає зоряне небо безупинно пригадує астронавтам, що існує вища сила від тієї, якою вони користуються при польотах. Існує більший розум від того, що знаходиться в електронних машинах, та могутніша потуга, ніж усі потуги світу». При іншій нагоді він зазначив: «Неможливо оглядати порядок і красу всесвіту й не бачити в ньому присутності Божої руки. Чи треба засвітити свічку, щоб побачити сонце? Пізнаючи вселенну та її складну будову, людина не може не признати величі Творця... Людина так потребує віри, як потребує поживи, води чи повітря».

Визначний секретар Організації Об’єднаних Націй Даґ Гаммаршолд за свого життя вів приватний щоденник. Після його трагічної смерті цей записник вийшов друком. З нього довідуємося, що Даґ Гаммаршолд був чоловіком глибокої віри, великої любові до Бога й духа жертви. В деяких місцях цього щоденника є прегарні молитви, як ось ця: «Хай святиться Твоє ім’я — а не моє. Хай прийде Твоє царство — а не моє. Хай буде Твоя воля — а не моя. Дай нам, Боже, мир з Тобою, мир з людьми, мир з нами самими». А в іншому місці він пише: «Дай мені, Боже, чисте серце, аби я міг Тебе бачити. Дай мені покірне серце, щоб міг Тебе почути. Дай мені серце, повне любові, аби міг Тобі служити. Дай серце, повне віри, щоб міг у Тобі перебувати».

Американець, довголітній директор ФБІ Едґар Гувер говорив: «Ключем до всіх проблем, навіть самого життя, є тільки Бог. Релігія — це золота брама, що веде до щастя. Зруйнуй її, й настане хаос».

Після Другої світової війни в Голландії засновано спільну акцію католиків і протестантів під девізом: «Поворот до Божих заповідей! » Цю акцію повинні підхопити всі християни світу, їхній клич нехай стане й нашим особистим, родинним, національним кличем. Тоді запанує в світі Бог і Його заповіді. Тоді сповняться слова Св. Письма: «Щасливий народ, якому Бог — Господь! » (Пс. 144, 15).

Немає на світі людини, яка б не бажала бути щасливою. Молоді й старі, бідні і багаті, вчені та невчені — усі прагнуть щастя. Але проблема в тому, що загал шукає щастя там, де його нема, і тому не знаходять. Вони шукають щастя у земних речах, які не в силі зробити людину щасливою. Це спроможен зробити лише Бог. І з цією метою Він дав нам десять Заповідей, які мають стояти на сторожі нашого щасливого життя.