Після 11-денних святок, коли без обмежень веселилися і вживали скоромну їжу, 18 січня вважалося строгим пісним днем. Дорослі в цей день говіли й нічого не їли (дехто вживав лише чорний хліб та воду). Розпочинати святкову вечерю - голодну кутю цього дня годилося лише після ритуального пиття освяченої богоявленської води. Освячували воду в українських храмах 18.01.

В день Навечір'я Богоявлення господар із синами брався наводити лад у своєму господарстві. Після освячення води ввечері господар знов ритуально вносив до хати (винесеного

на Новий рік) дідуха й поміщав на покуті, а господиня ставила кутю. Потім надливали в посудину з простою водою води освяченої й приступали до окроплення дому. Для цього йшла ціла процесія: батько з кропилом-колосками дідуха, мати з свяченою водою, а діти несли паляницю (нею накривали посудину з водою) та крейду. Всі були в чистому, святковому вбранні. Годилося не лише окроплювати водою страви, речі і приміщення, але й малювати на них хрестики крейдою (остання вважалася оберегом від злих сил). Крейдяні "хрещення" ставились і на куті, варові, книші та паляниці. Після освячення дому процесія направлялась по всьому господарському обійстю, а хрестики ставили на всіх дверях, одвірках і воротах.

Перед самою вечерею знову окроплювали хату свяченою водою. Далі господар заміщував кутю (з маком, медовою ситою, горіхами), набирав її у ложку й, ставши перед вікном або на порозі, закликав мороз (бурю, вовка) куті їсти. Взамін, щоправда, просив не зашкодити людям, полям, посівам і худобі. В деяких регіонах при цьому приказували, звертаючись до злих сил: "… не дамо вам Святої вечері… будьте голодні, холодні, неприкаяні. Згиньте з голоду…". Звідси, вважається, й походить назва "Голодна кутя", а тому родина, сідаючи за стіл, вже не продмухує свої місця.

В інших регіонах України вважали, що на "Голодну кутю" подавати слід 12 пісних страв, та вже не запрошували святих душ, які, вважалося, знову повертаються на "той світ", а тому це й для них був голодний Святвечір.

Після вечері господиня брала залишки святочних страв змішувала їх з борошном та сіном і господар частував ними домашню живність. А парубки бралися "проганяти кутю": "Геть кутя з покутя, а ти, узвар, йди на базар", - при цьому стукали макогонами по воротах, розбивали горшки та тричі стріляли з рушниць, проводжаючи цим душі померлих, щоб не зосталися між людьми і не зашкодили живим. У Богоявленський сочельник, за народним звичаєм, дівчата пекли пиріжки й виходили морозним вечором кликати долю (свого нареченого), а батько міг присмалити дітям чуба, "щоб вовка не боялися".

В дохристиянських ритуалах обряд "Голодної куті", перш за все, спрямовувався на випровадження злих сил (Зими) із осель і поселень та закликання заможності, здоров'я і достатку (Весни).

Увечері 18.01 (інколи наступного дня зранку) молодь йшла до річки чи ставка й там вирубували в льоду хрест "йордан", виймали і ставили його поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим соком. З льоду будували також престол, а з хвої робили "царські ворота". Освячена в Навечір'я Богоявлення вода звалася "Богоявленською" і її годилося пити натщесерце для зцілення душі і тіла. Таким ритуальним її вживанням часто розпочинали голодний Святвечір. В Навечір'я в храмах воду освячували на згадку про те, як через своє хрещення Господь освятив цю стихію, а також служили літургію св. Василія Великого .